Новини: Надвірна і Надвірнянський район

До Вас звертаються батьки безневинно убитого рожнятівськими мажорами 25-річного сина Поповича Миколи із с. Ріпне Рожнятівського району. Ця страшна для нас трагедія відбувалася таким чином. Зі слів мого покійного сина, 10.02.2012 р. повертаючись з роботи біля 18.00 год. разом із співробітником (односельчанином) Черпаком Петром Петровичем, чекали на зупинці в смт. Рожнятів свого автобуса.

Було холодно (період тридцятиградусних морозів в Україні), вони зайшли зігрітись у кафе «Елегія», де були побиті невідомими особами. Безпідставно мого сина вдарили з заді по голові, після чого він впав на підлогу де його копали ногами по голові та всьому тілу, син втратив свідомість, прийшовши до свідомості побачив, що на місці інциденту вже були працівники міліції, яких викликали офіціанти даного кафе. Працівники міліції підняли його з підлоги і разом із колегою доставили у Рожнятівський відділ міліції. (Далі про обставини злочину...).

Особи, які били мого сина: Стасів Віталій, (колишній співробітник міліції); Котурбаш; Качур (син впливового підприємця смт.Рожнятів); Дирів (брат голови Рожнятівської районної ради); Калиній (син Рожнятівського судді) Славич, Романко. Більшість з них втекли, а двох в нетверезому стані доставили у відділ міліції: Стасів та Котурбаш. Після цього мій син разом з колегою звернулись із заявами про побиття, щоб вжити необхідних заходів проти нападників працівниками міліції.

В свою чергу працівники міліції повідомили постраждалих, що їхні заяви та звернення не будуть розглянуті через те, що нападники – «Рожнятівські мажори», які не вперше вчиняли подібні напади. Мій син подзвонив мені що сталось таке з ним, і я з родичами приїхали в смт. Рожнятів у відділ міліції. Незабаром у відділ міліції прийшла мати одного з нападників Стасіва, почала погрожувати моєму синові тим, що мій син вкрав у її сина 1500 гривень. Повідомила, що вони напишуть зустрічну заяву, та що вони знають куди звернутись щоб вийти безвинними, щоб ми не робили і які б заяви не писали.

На моє запитання, де решту нападників, ні де журний, ні дільничий інспектор Мельник не відповіли нічого. Близько 21.00 год. за моїми наполяганнями, ми з сином пішли в приймальний покій Рожнятівської ЦРЛ. Черговий лікар прийомного покою Б.Волошинович не хотів оглянути і дообстежити потерпілих. Неодноразово казав їм їхати додому, поспати і завтра боліти нічого не буде. Але, я з родичкою наполягали на тому, щоб лікар негайно оглянув і дообстежив сина та його колегу. Після того, як я заплатив йому 150 гривень, він неохоче почав заповнювати протокол доклінічного обслуговування хворого і проводити огляд.

Черговий лікар провів дихальний тест на вміст алкоголю приладом DRAGER який був в несправному стані: в віддрукованій формі видно що всі показники (в тому числі дата і час) було внесено від руки. З власної ініціативи ми з сином пішли в рентген кабінет, де черговим лікарем рентгенологом зроблено рентгенографію черепа в прямій та боковій проекціях. Проявивши знімок лікар вийшов до нас і сказав, що знімок не вийшов і необхідно зробити повторно. Даний лікар вів розмову по телефону. Коли син ліг для повторного знімку, я звернув увагу, що сина положили в інше положення ніж попереднього разу. З отриманими результатами ми знову повернулись в прийомний покій, де я почав просити лікаря Волошиновича Б. про подальшу госпіталізацію в неврологічне відділення Рожнятівської ЦРЛ в зв'язку з тим, що син неодноразово блював, скаржився на головокружіння і головні болі плечового лівого суглобу, болі в грудній клітці та животі.

Черговий лікар склавши протокол медичного огляду не описав так як слід наявність пошкоджень та локалізацію гематом і ран: потилична ділянка голови, ліве вухо, розрив нижньої губи зліва. Не описав всіх скарг мого сина та болі інших органів та систем, написавши висновок: «Алкогольне сп'яніння. Забій м'яких тканин голови? ЗЧМТ? Струс головного мозку?». Направлення в неврологічне відділення не написав. Ми з сином самовільно звернулись в неврологію, до зав.відділу Бобика Л.І. про допомогу і подальшу госпіталізацію мого сина та його колеги. З 11.02.2012 р. мій син був госпіталізований в неврологію, де він і лікувався. Того ж вечора на телефон мого сина подзвонив працівник міліції Скалівський П., який рекомендував забрати свою заяву і розійтись, бо ми нічого не докажемо.

12.02.2012 р. о 12.00 год. до мого сина в палату прийшли Стасів та Котурбаш, і в присутності моєї дружини, матері мого сина, з погрозами пропонували забрати заяви. Дослівно: «Дякуй богу, що ти лиш так побитий, бо ми були дуже п'яні, могли зробити гірше». Коли моя дружина заступилась за сина, то вони їй грубили і відповідали зверхньо та по-хамськи.

З понеділка 13.02.2012 р. моєму синові пропонували виписатись зі стаціонару, так як у нього немає нічого серйозного. Лікуючий лікар Бобик Л.І. підійшов до мене і пояснив свої вчинки тим, що на нього тиснуть зверху.

Я просив щоб сина проконсультувати в інших спеціалістів. Лікуюючий лікар направив нас на комп'ютерну томографію голови і на консультацію нейрохірурга в м. Калуш. З результатами комп'ютерної томографії 13.02.2012 р. ми прийшли на консультацію до нейрохірурга Кобзар, який у своєму висновку не підтвердив діагноз «Струс головного мозку». В моїй присутності в кабінеті, мед.сестра цього лікаря повідомила йому, що це люди в тій справі за яку телефонували з Рожнятова. Нейрохірург після тих слів мед.сестри розмовляти з нами не хотів, хоча отримав за проведену консультацію грошову винагороду в сумі 50 гривень. З висновком нейрохірурга ми не погодились, тому що сина продовжували турбувати раніше згадані скарги.

15.02.2012 р. лікуючий лікар Бобик Л.І. видав на руки моєму синові виписку і сказав, що все що від нього він зробив. З допомогою моєї дочки, яка працює лікарем в м. Івано-Франківську, ми проконсультували сина в нейрохірурга Обласної клінічної лікарні Фірмана Павла, яким було виставлено діагноз: «Струс головного мозку 10.02.2012 р.), забій м'яких тканин голови». Рекомендовано продовжити лікування у невропатолога по місцю проживання. Після обстеження дочка зателефонувала лікуючому лікарю Бобику Л.І., між ними зав'язалась досить неприємна розмова, тому що, лікуючий лікар знову відмовляв у продовженні лікування і неодноразово наголошував, що йому «по-барабану» що буде далі з моїм сином. Підсміюючись, він говорив, що ця «Малолєтка буде мені нагадувати про лікарську етику та клятву Гіппократа».

По висновку нейрохірурга з ОКЛ він все ж таки погодився на продовження лікування. За це, Бобик Л.І. отримав 400 гривень. До 22.02.2012 р. мій син продовжував лікуватись в відділенні лікарні. Додаткових методів обстеження та огляду не проводились. Виписаний з незначним покращенням 22.02.2012 р. з лікарні, листок непрацездатності закрили, стати до роботи з 23.02.2012 р.

Неодноразово я звертався в міліцію до дільничного інспектора м. Рожнятів Мельник О.М., щоб дізнатись про подальші дії міліції і хід розслідування даної справи. Дана інспектор Мельник знаходилась на лікарняному зі слів чергового, або взагалі відсутня. Я просився на прийом до начальника міліції, так як ніяких результатів роботи по ходу цієї справи не було. В прийомі мені відмовили, за відсутністю даного на місці роботи.

Через бездіяльність міліції нашого району, мій син звернувся в районну прокуратуру з відповідною заявою на ім'я прокурора Мартин М.М. 05.03.2012 р. 16.03.2012 р. ми отримали лист-відповідь від районної прокуратури, про те, що прокуратура скасувала постанову про відмову у порушенні кримінальної справи та матеріали перевірки направлені в.о.начальнику Рожнятівського РВ УМВС в Івано-Франківській області. Про результати додаткової перевірки нас мали проінформувати згодом працівники Рожнятівського РВ УМВС.

З моменту виписки і до дня смерті мій син був в'ялим, блідим і часто скаржився на загальну слабкість. За два тижні до смерті, син сказав, що його турбують болі в епігастрії і погіршився апетит, прийнявши таблетку від болю в шлунку, його стан дещо покращився. Ми з дружиною пропонували йому звернутись за лікарською допомогою, на що він відповів: «Від лікарів нашого району одна зневіра та неповага».

В день смерті 31.03.2012 р. наш син нічого не їв, лише попив чаю. О 16.00 год. почав скаржитись на виражені болі між лопатками і болі в грудній клітці: «Розпирали легені». В розпачі, мати мого сина викликала бригаду швидкої допомоги, на що вони зреагували пізно, тільки після того, як моя дочка викликала швидку допомогу через обласне МНС в Івано-Франківській області.

На місце трагедії були викликані фельдшер нашого села Ріпне Єпішкіна Л., та мед.сестра реанімації Рожнятівської ЦРЛ, що проживає в нашому селі. Проводились заходи невідкладної серцево-легеневої допомоги, які результатів не дали. До приїзду бригади швидкої медичної допомоги наш син помер.

На місце трагедії викликали слідчих міліції з Рожнятівського РВ УМВС, які разом із фельдшером швидкої допомоги констатували смерть і склали відповідний протокол.

Працівники міліції повідомили, що тіло необхідно відвезти на судово-медичну експертизу в м.Калуш. Судово-медичний експерт м.Калуш був у відрядженні у м. Києві, тому працівники міліції дали номер мобільного телефону судмедексперта Іваськевича І.Б. м. Рогатин. З нашої сторони поступила пропозиція доставити тіло в м.Долина або м.Івано-Франківськ для проведення незалежної судово-медичної експертизи, на що співробітник міліції Сергій Шокодько наполіг на зверненні до судмедексперта з м.Рогатин.

Ми відвезли тіло сина в м. Калуш, нас супроводжував співробітник міліції. Судмедексперта ми привезли власним автотранспортом в м. Калуш для проведення подальшої експертизи.

Близько опівночі розпочали проводити експертизу, лікар судмедексперт Іваськевич Ігор Богданович разом із лаборантом прізвища якого ми не знаємо, через 30 хв. завершили судово-медичну експертизу з попереднім висновком судмедексперта «Механічна асфіксія внаслідок попадання сторонніх тіл (тирса та слиз) у бронхах».

Я не згідний, оскільки фельдшер швидкої допомоги та реанімаційна медсестра ЦРЛ записали попередній висновок «Тромбоемболія легеневої артерії» - як віддалений наслідок отриманої ним травми (за даними скаргами в день смерті та зовнішніми ознаками померлого).

Зі слів судмедексперта, в бронх померлого попав кусок м'яса, з чим ми не погоджуємося, тому що, в період Великого посту, наша сім'я не вживає м'яса, та не було ознак механічної асфіксії: кашель, і скарг на відчуття стороннього тіла в дихальних шляхах.

04.04.2012 р. ми з дружиною перескладували речі померлого сина, серед яких знайшли нижню білизну на якій були явно виражені прожилки крові та слизу, а також носова хустка, на якій наявна кров, паперові носові серветки також з кров'ю.

На нашу думку смерть могла також наступити внаслідок внутрішньої кровотечі, про яку син не підозрював та з невідомих нам причин не повідомляв нас про виділення крові.

Після смерті сина, родичі тих, хто убив невинного хлопця здійснюють тиск. Вони заявляють, що ми нічого не доб'ємося, вони мають знайомих депутатів Верховної Ради, які через органи міліції нас знищать. Я найняв адвоката, який планує цю ситуацію із вбивством мого сина винести на загал України і звернутися через засоби масової інформації за допомогою до українського народу.

В результаті прийому у прокурора Івано-Франківської області вдалося добитись порушення кримінальної справи за ч.2 ст.296 ККУ, кого з мажорів притягнуто за цією статтею, а кого ні, нам не відомо. Але ми не погоджуємося з цією статтею, а вимагаємо притягнення до кримінальної відповідальності за спричинення тяжких тілесних ушкоджень, що призвели до смерті нашого сина, тобто, за ч.2 ст.121 ККУ. Також вимагаємо проведення службового розслідування по факту злочинних дій лікарів Рожнятівської ЦРЛ, які робили все щоб приховати дійсну картину наслідків побиття нашого сина, не лікували його, що призвело до смерті молодої людини. За наслідками перевірки позбавити цих лікарів права лікувати людей та притягнути винних до дисциплінарної та кримінальної відповідальності.

Від редакції: сподіваємось, що винні у смерті хлопця понесуть реальне суворе покарання у вигляді ув'язнення на довгі роки.