Новини: Надвірна і Надвірнянський район

З ініціативи пароха церкви Зіслання Святого Духа УГКЦ о. Ткачука Василя Васильовича та депутата Надвірнянської районної ради Іваночка Михайла Степановича в смт. Ланчин встановлено барельєф Кардиналу УГКЦ Михайлу Левицькому.

Для довідки: в історії УГКЦ кардиналами Церкви були тільки троє священиків: Михайло Левицький, Мирослав-Іоанн Любачівський та Любомир Гузар.

"М. Левицький народився в Ланчині. Він був главою УГКЦ понад 40 років, тому, довідавшись, що така видатна людина народилась у моєму рідному селищі, я та мої побратими із ВО "Свобода” відразу відгукнулись та зібрали відповідну суму коштів для встановлення барельєфу. І ось сьогодні я тішуся з того, що приклався до цієї видатної події в нашому селищі”, - наголосив Іваночко М.С.

21.10.2012 року переважна більшість ланчинців довідалась, якою видатною людиною був їхній односелець. Святкову літургію в церкві та посвяту барельєфу провів Владика Коломийсько-Чернівецької єпархії Сімкайло Микола Михайлович.

Загалом ланчинська земля породила багато видатних людей - це вже згаданий М. Левицький, поет-січовик Ю. Шкрумеляк, видатний архітектор та референт УПА В. Косюк.

За ініціативи депутатів-свободівців проводиться збір підписів на перейменування вулиць Ланчина на честь цих видатних ланчинців.

Історична довідка про Михайла Левицького, Кардинала УГКЦ

Провідна роль греко-католицького духовенства у національно-політичному житті Галичини була об'єктивно обумовлена. Своєю турботою про виховання світської інтелігенції (зокрема й у власних родинах) та справді подвижницькою працею серед народу: поширенням освіти і культури, заснуванням читалень, пропагандою тверезості й створенням різних господарських і фінансових об'єднань, священики власноручно дійшли до засад, на яких ґрунтувалася ця провідна роль церкви, і підштовхнули галицьке суспільство до вироблення нових політичних ідей та формування нових національно-політичних структур.

24.02.1807 року у Львові Папською курією була відновлена Галицька митрополія, що була ліквідована польською владою на початку XV століття. Розпочався якісно новий етап у розвитку греко-католицької церкви, який супроводжувався тривалим пошуком національної орієнтації протягом усього ХІХ століття і завершився переходом УГКЦ на українські позиції.

Першим митрополитом після відновлення був Антін Ангелович (1807-1814).

З 1816 по 1858 роки керував Галицькою митрополією Михайло Левицький (1774—1858) — Митрополит Галицький, пізніше кардинал Української Греко-Католицької церкви.

Митрополит Михайло Левицький народився 16.08.1774 року в смт. Ланчин. Помер 14.01.1858 року в с. Унів Перемишлянського району Львівської області.

Єпископ Української Греко-Католицької Церкви; з 08.03.1816 року Митрополит Галицький та Архієпископ Львівський - предстоятель Української Греко-Католицької Церкви.

Біографічні відомості

Народився на Покутті в смт. Ланчин, як син пароха села Пістиня Коломийського повіту.

У 1790 році закінчив Станіславську гімназію; згодом у греко-католицькій духовній семінарії Барбареум, що діяла при церкві св. Варвари у Відні завершив духовну освіту з науковим ступенем доктора богослов'я.

У 1798 році висвячений на священика.

З 1797 року — префект Львівської духовної семінарії, пізніше професор Святого Письма та пасторального богослов'я у Львівському університеті.

Церковна кар'єра

3 1808 року — канонік Галицької митрополії у Львові.

На 15-річчі священства (1813 рік) одержав єпископські свячення на Перемиський престол.

17.08.1815 року австрійський імператор Франц I призначив Михайла Левицького Галицьким митрополитом та Львівським архієпископом, а Папа Римський затвердив це рішення 08.03.1816 року.

У 1846 році номінований на примаса Галичини, титул якого раніше традиційно надавався римо-католицькому єпископові.

У 1856 році - Папа Пій ІХ призначив владику Левицького Кардиналом (другим за чергою в УГКЦ).

Відомий своєю строгістю, яку виявляв в обходженні з духовенством.

Громадська діяльність

Будучи на посту перемишльського єпископа з 1813 року та в перших роках перебування у сані митрополита, заснував 383 народних (парафіяльних) шкіл у древній Перемисько-Самбірській єпархії, і піклувався про видання для них підручників; підтримав створення освітнього Товариства священиків у Перемишлі (1816 рік) і дяко-вчительського інституту (1817 рік). Спільно з Іваном Могильницьким домагався запровадження викладання українською мовою у школах Східної Галичини.

У 1815 році М. Левицький видав "Катехізис”, а згодом у 1816 році — "Буквар славенського язика”. Обидві книги були надруковані зрозумілою для простого народу українською мовою в Будапешті. Львівська митрополича консисторія курендою від 20.06.1816 року зобов'язувала деканів купувати цей "Катехізис” та користуватися ним у всіх церквах.

Згодом "Катехізис” набув популярності в обох галицьких єпархіях - Перемиській і Львівський. Автором обидвох книг був І. Могильницький.

Був учасником Віденського конгресу 1815 року. У 1839 році Левицький виступив з протестом проти ліквідації російським урядом унії на Правобережжі, Волині й Білорусі.

Під час Революції 1848 — 1849 років в Австрійській імперії підтримав створення Головної Руської Ради, заохочував духовенство до праці над просвітою народу.

Смерть і вшанування пам'яті

Помер і похований у колишньому монастирі Успіння Богородиці (с. Унів) 14.01.1858 року. Похоронними богослужіннями прощали найвищого церковного ієрарха і палкого патріота по всій Галичині, у Відні, а також у Римі.

У 2008 році - у рамках святкування 200-річчя відновлення Львівської Архієпархії відзначено 150-літню річницю смерті Кардинала. Відбувся науковий круглий стіл, приурочений до цієї дати та зорганізований представниками Інституту українознавства НАН ім. Івана Крип’якевича, на якому висвітлено найрізноманітніші аспекти його багатогранної діяльності та самовідданого служіння.