16 червня 2013 року на Яблуницькому перевалі, що на межі Івано-Франківської та Закарпатської областей, відбулося вшанування пам'яті карпатських січовиків, які загинули 1939 року. Участь у поминальних заходах взяли духовенство, представники Рахівської, Яремчівської, Коломийської, Надвірнянської організацій ВО "Свобода", вояки Братства ОУН-УПА Закарпатської та Івано-Франківської областей, представники органів місцевого самоврядування, громадських об'єднань, політичних партій, місцеві жителі.
Для вшанування січовиків Карпатської України, які перепоховані 17 років назад серед Карпатських гір, на Яблуницькому перевалі зібралося декілька сотень людей. За загиблими, на місці їхнього вічного спочинку, панахиду відправили три священники українських церков. Слова шани та подяки за героїчний чин закарпатських січовиків та всіх тих людей, які тримали в руках зброю у боротьбі з поневолювачами за нашу Україну, звучали у виступах.
"Треба наголошувати не на жертвах, але на жертовності безстрашних "героїв", які свідомо йшли на нелюдські муки і врешті – на смерть, не втрачаючи віри у свою велику справу – побудову вільної незалежної України. Із нечисленним військом, із мізерними запасами зброї вони, не вагаючись, ставали до оборони рідної держави – Карпатської України".
Не за таку Україну, якою нині править режим Януковича, боролися сивочолі ветерани УПА, що стоять поруч, і молоді січовики, які лежать у могилах: "Чи могли б наші славні діди-прадіди уявити, що на 23-му році Незалежності зі шкільних підручників будуть вилучати, як щось вторинне і непотрібне, розділи про боротьбу українців за свою державність у добу Карпатської України?! Українська Україна ще не збудована – за неї треба боротися, і якщо доведеться – тими ж методами, що і наші славні повстанці!".
Зауважимо, що під час заходу також виявив бажання "засвітитися" заступник голови Івано-Франківської ОДА Зварич Ігор Теодорович. Це той регіонал, що в попередній каденції Верховної Ради України голосував за зрадницький та ганебний Закон про мову. Але громада із вигуками "Ганьба!", "Зрадник!" та "Іуда!" не пустила його до мікрофону. Вочевидь, щоб не випробовувати долю, ще один представник режиму Януковича – заступник голови Рахівської РДА – хутко залишив захід. Слова подяки за те, що місцева громада пам'ятає та вшановує всіх тих, хто боровся, протистояв, наступав на всіх імперських тиранів, що мріяли поневолити українців, звучали з уст сивочолих вояків УПА, що були присутні на цьому скорботному місці. Серед присутніх був і легендарний сотенний УПА Мирослав Симчич. Це на нього ми повинні рівнятися, з таких сильних та мужніх людей повинні брати приклад, на його прикладі повинні виховувати нашу молодь. Як сказав ветеран: "Сьогодні Україна у вкрай критичній ситуації. І якщо народ не підніметься, то ми втратимо Незалежність через нашу байдужість. Коли ми не піднімемося і не виженемо можновладців, то втратимо все і знову залишимося рабами." Для присутніх на вшануванні виконували стрілецькі та повстанські пісні самодіяльні колективи з Яремчого, Поляниці, Коломиї, Рахова. Заспівали і ветерани УПА. Хор Надвірнянської станиці Братства вояків УПА "Заграва" виконав ряд повстанських пісень.
Андрій Семенюк, представник "Студентської Свободи", звернувся до присутніх із закликом, що нам зараз потрібно пам'ятати не той день, коли проголосили Незалежність України, а ті дні, коли за неї боролися. Коли молоді люди, які мали 18-20 років, залишали свої домівки, залишали родину і коханих, брали до рук зброю і йшли воювати. Вони йшли захищати свою землю, свою матір, свою родину. Україна це не є влада, продажні політики, можновладці чи олігархи. Україна – це ми: наші ідеї, наші серця, наші душі, наш світогляд, наші переконання, наше розуміння, заради чого ми живемо. І тільки це може підняти наш дух і закріпити нашу волю. І тільки тоді, коли ми станемо як один великий кулак і скажемо "НІ" українофобському режимові, коли ми виженемо банду яничарів з Києва, коли ми пересадимо в тюрми донецько-фашистських загарбників, і тільки тоді, коли на чолі країни будуть українці, патріоти та націоналісти, тільки тоді постане українська держава. Як писав Ярослав Стецько, що ніколи не можна зробити соціальної революції, не зробивши національної. Ніколи ми не зможемо жити краще і заможніше, якщо не почнемо будувати націоцентричної держави. Усвідомлення того, що це не їхня земля, а наша земля, що ми господарі нашої господарки, усвідомлення того, що в нас неповторна і найкраща мова, історія, культура і Церква виведе людей на масові протести і змете цю владу. Пам'ятайте, що влада – злочинець, суддя – українець. Зустрінемося на барикадах."
|
